English French German Russian Ukrainian
Tools
Четвер, 23 бер. 2017

Музей археології  Батурина

Віртуальна екскурсія по Музею археології

Перлини колекції

Експозиція Музею археології Батурина розгорнута в приміщенні колишньої Воскресенської церковнопарафіяльної школи, побудованої в 1904 році.  Експозиція побудована за хронологічно-тематичним принципом, на археологічних матеріалах вона висвітлює історію Батурина від найдавніших часів й до трагічної загибелі міста на початку листопада 1708 р. Основою експозиції Музею археології є колекції знахідок з Батурина та його найближчих околиць, усього більше трьохсот одиниць.

Експозиція Музею археології Батурина побудована в трьох тематичних напрямках: «Батурин стародавній», «Батурин козацької доби»,  «Батурин – гетьманська резиденція».

Експозиція «Батурин стародавній» охоплює великий хронологічний діапазон: від найдавніших часів до ХІV ст. В експозиції представлені пам’ятки доби палеоліту, мезоліту, неоліту, епохи бронзи, раннього залізного віку, періоду слов’янських культур та Київської Русі. Найбільш цікавими є фрагменти ливарних форм, за допомогою однієї з них ви можете побачити як виглядали ґудзики багато років тому. Зацікавлять відвідувачів і давньоруські прикраси з різних матеріалів,  різноманітні  предмети  побуту.

Експозиція «Батурин козацької доби» присвячена литовсько-польському та козацькому періоду історії Батурина, охоплює  час з ХІVст. до 1669 р. Тут представлені вироби місцевих ремісників, козацькі похідні та ужиткові речі, копії документів та мап  того часу, що всебічно характеризують історію Батурина козацького періоду. Унікальними експонатами в експозиції є лицарський пояс з посрібленням, срібний талер 1622 р.,  козацький  чобіт, повстанська зброя та інші не менш цікаві речі.

Експозиція «Батурин – гетьманська резиденція» присвячена найяскравішому, гетьманському, періоду в історії міста Батурин. З 1669 по 1708 рр. Батурин був резиденцією гетьманів Д.Многогрішного, І.Самойловича, І.Мазепи та центром політичного, економічного і культурного життя Гетьманщини. До нас дійшло надзвичайно мало писемних джерел про Батурин того часу, не збереглося жодного плану. Тому про міський розвиток, планування, фортифікації і архітектуру столиці ми дізнаємося практично виключно з археологічних матеріалів. Окремим блоком представлені знахідки з собору Живоначальної Трійці – грандіозної культової споруди доби бароко, та палацу гетьмана І. Мазепи – першої багатоповерхової цивільної споруди на Лівобережній Україні.

Гетьманська столиця на піку свого злету була повністю знищена російською армією під командуванням О. Меншикова 2(13) листопада 1708 р.   Уособленням трагедії  1708  року  стала обпалена ікона  Богоматері з  Немовлям  на  мідній  пластині  зі  слідами  позолоти  роботи  майстрів  Києво-Печерської  Лаври  кінця XVII  ст.,  що  лежала у могилі  літньої  жінки  з  розтрощеним  черепом. Промовистими свідками трагедії є уламок гармати-мортири, що стояла на мурах фортеці та уламок церковного дзвону. Тема знищення Батурина не залишає байдужими і сучасних митців. Андрій Івахненко та Микола Данченко передали цю моторошну картину у своїх художніх творах.

Урочисте відкриття Музею археології відбулось 22 січня 2009 р. за участю Президента України В. А. Ющенка. Ця подія приурочена до відзначення 300-роковин з дня Батуринської оборо­ни  1708 року.

Контактна інформація:
Адреса:  вул. Партизанська, 10
Тел.: (04635) 48-8-53
е-mail:  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду


Переглянути більше фото...

Палац Кирила Розумовського

Віртуальна екскурсія по палацу

Палац гетьмана України Кирила Розумовського  в  Батурині, блискуче відреставрований в 2003-2009 рр. під егідою  Президента України  Віктора  Андрійовича  Ющенка, при  благодійній  участі  українських  меценатів - Сергія Тарути, Віктора Пінчука, Ріната Ахметова, Бориса Тимонькіна, Федора Шпига, Юрія Косюка, В’ячеслава Богуслаєва, Олександра Омельченка, Таріела Васадзе, Олександра Слободяна, Володимира Матвієнка, фонду «Гетьманська  столиця» (директор Микола Бутко),  фонду  «Чернігівщина» (директор Олександр Коваленко)  є  перлиною  Національного  історико-культурного  заповідника «Гетьманська  столиця». В  2007-2009рр.  роботи  з відродження  палацу  проходили  під  особистим  контролем  голови  Чернігівської  обласної державної  адміністрації  Хоменка  Володимира  Миколайовича.  В 2009 р. тут створено експозицію, яка надає відвідувачу  ілюстровану інформацію про історію будівництва, запустіння і реставрації палацу, видатних українських гетьманів, життя яких  тісно  пов’язане  з Батурином,   К.Розумовського та його родини.  В  переддень  Дня  Незалежності  України  22 серпня  2009 року  в  палаці К.Розумовського  відбулись  урочистості,  що  завершились  подією,  якої  довгі  десятиліття  чекала  вся  Україна – Президент  України Віктор  Ющенко  відкрив  єдиний  в  Україні  палац  українського  гетьмана  для  відвідування. Тернистий  шлях  у  два  століття  передував  цій  події.

Невдовзі після обрання  на гетьманський уряд К.Розумовський вирішив перенести столицю козацької держави з Глухова до Батурина, де було розпочато спорудження цілого комплексу “Национальных строений”.

Восени 1764р. імператриця Катерина II усунула К.Розумовського з гетьманського уряду і перейшла у рішучий наступ на рештки політичної автономії Лівобережної України. За цих обставин екс-гетьману було фактично заборонено відвідувати батьківщину. І тільки у 1794р., коли політичні пристрасті вгамувалися, К.Розумовський повернувся до Батурина, аби створити тут грандіозний палацово - парковий ансамбль. З цією метою він запросив одного з провідних архітекторів тієї доби Чарльза Камерона, за проектом якого протягом 1799-1803рр. тривали масштабні будівельні роботи.

Батуринський  палац – це єдине  творіння видатного  архітектора  на  території України!

Триповерховий палац, зведений у  стилі класицизму, був домінантою усього комплексу і височів над флігелями, розташованими по обидва його боки, та великим парком. Перший поверх палацу був вирішений у стилі римської архаїки. Головний фасад прикрасив стрункий портик з восьми колон іонійського ордеру. Звідси відкривається вид на заплаву Сейму, помережану луками й лісами. З відкритої тераси протилежного фасаду, що спирається на колонаду тосканського ордеру, постає по-домашньому затишний, інтимний вид на довкілля. “Батуринський палац являв таку єдність архітектури і пейзажу, рівного якій немає ніде», - засвідчив відомий історик архітектури Федір Горностаєв.

Після смерті К.Розумовського в січні 1803р. палац  залишився без належного догляду, оздоблювані роботи було припинено.  У 1824р. пожежа знищила майже всі його інтер’єри. Правнук гетьмана, видатний письменник Олексій Толстой, який неодноразово відвідував Батурин, створив проникливу елегію:

“Ты знаешь край, где Сейм печально воды

Меж берегов осиротелых льет,

Над ним дворца разрушенные своды,

Густой травой давно заросший вход,

Над дверью щит с  гетманской булавою?...

Туда, туда стремлюся я душою!”

У 1908р. на  XIV Всеросійському Археологічному з’їзді було порушено питання долі палацу.  З 1911 р. палац  перейшов під  опіку “Товариства захисту і збереження в Росії пам’ятників мистецтва і старовини”. В 1909р. Батурин  відвідав правнук К.Розумовського Каміл Львович Розумовський,  який  виділив  кошти  на  реставрацію  палацу,  де  хотів  створити  Музей  народного  мистецтва. Петербурзький архітектор Олександр Білогруд опрацював проект відбудови,  під  його керівництвом реставраційні роботи тривали до 1913 р. Подальші трагічні події у світі й країні надовго відвернули увагу від шедевру. У серпні 1923  року споруда постраждала  від  сильної  пожежі,  в  першій половині  ХХ ст. були вщент зруйновані  флігелі.

Під час війни 1941-1945 років значних втрат зазнали фасадні стіни та архітектурно – декоративні елементи  пам?ятки. У другій половині XX ст. було здійснено кілька спроб реставрації палацу,  які  підтримали  його  стан, але жодна  реставрація  не була завершена.

В  2001-2002 рр. з ініціативи Прем’єр-міністра України Ющенка В.А. була  розроблена Комплексна програма збереження пам’яток заповідника  «Гетьманська  столиця», реалізація якої розпочалась в 2003 році – це  була  сьома  спроба  реставрації  палацу,  але  єдина,  яка   стала  успішною. З 2005 року  масштаб  робіт  значно  збільшився - за  кошти  українських  меценатів  роботи  по  відродженню  палацу,  відновленню  флігелів  велись в  2005-2006 рр. В  2008 році  було  виконано  величезний  обсяг  робіт  і  вперше  за  свою  двохсотрічну  історію  палац  засяяв  своєю  первинною  красою.  Замовником  реставраційних  робіт виступала  Чернігівська  обласна  державна  адміністрація – голова Володимир Хоменко. Проект  відродження  розробили  фахівці інституту «УкрНДІпроектреставрація»,  роботи виконували  спеціалісти  корпорації  «Укрреставрація».

Кропітка робота з музеєфікації палацу К.Г.Розумовського тривала декілька років. На заклик відродити історичне минуле гетьманської столиці  відгукнулись  всі,  кому  не  байдужа  наша  історія,  наше  сьогодення.  Сердечно дякуємо  Ульянченко Вірі ( голова  Секретаріату  Президента України 2009-2010рр.),   Кириленко В'ячеславу (віце-прем'єр міністр України 2005-2007рр., народний депутат),  Безсмертному Роману ( заступник голови Секретаріату Президента  України 2007-2010рр.), Хоменку Володимиру – (голова  Чернігівської  обласної державної адміністрації), Львівській галереї мистецтв ( генеральний директор  Возницький Борис), Львівському  історичному музею (директор Чайковський Богдан), Львівському музею етнографії та народного побуту (директор Чмелик Роман), Львівській національній науковій бібліотеці ім. В.Стефаника (генеральний директор Романюк М.М.), Чернігівській державній обласній універсальній науковій бібліотеці ім. В.Г. Короленка (директор Грищенко Петро), Національному історико-архітектурному заповіднику «Чернігів стародавній» (генеральний директор Соболь Юрій), Чернігівському  державному  педагогічному  університету ім. Т. Шевченка (ректор Носко Микола), приватному історико-етнографічному музею «Козацькі землі України» (директор Недяк Володимир),  Стельмаху Володимиру ( голова Національного банку  України 2004-2010рр.), Плющу Івану– народному депутату Верховної  Ради України, Івченку Олексію – голові спостережної  ради АТ  «Єврогазбанк», Тимонькіну  Борису – голові  правління  банку «Укрсоцбанк»,  Хливнюку Володимиру – голові правління  банку  «Фінанси і  кредит»,Червоненку Євгену– заступнику Київського міського  голови,  голові   правління ВАТ  «Райффайзен Банк Аваль» Лавренчуку Володимиру, президенту федерації футболу України Суркісу Григорію, директору ТОВ «Епоха-Антикваріат» Зернецькому Федору, президенту акціонерного товариства «Смарт-холдинг» Новинському Вадиму, голові благодійного фонду Миколи Рудьковського Миколі Рудьковському,  благодійному фонду «Чернігівщина» (директор  Коваленко Олександр)  за  допомогу  в  музеєфікації  палацу Кирила Розумовського.

Щиро  дякуємо  та  схиляємося  перед Героєм  України  Борисом Григоровичем  Возницьким,  моральний  авторитет  та  консолідуюча  участь  якого  стали  запорукою  музеєфікації  Гетьманського  палацу. Основою експозиції, яка розгорнулася в палаці, стали експонати,  які    була передані  саме з фондів Львівської галереї мистецтв.

Палац зустрічає  портретами гетьмана Кирила Розумовського та архітектора  палацу Чарльза Камерон. Поміж  ними  в ніші розмістилась  скульптура музи  Полігімнії (автор Гоза Мирослав ).

На  першому  поверсі  палацу в залі №29  представлені  родинні портрети Розумовських ( копії  з  оригіналів). У вітрині  зали  - палаш   Кирила Розумовського (XVIII ст.),  яку  нащадок гетьманського роду Григір Розумовський передав до  палацу в день його  відкриття. В залі № 28 - портрет царевича Олександра І (невідомий художник, кінець XVIII ст.), портрет Єлизавети Олексіївни, дружини імператора Олександра І (невідомий художник – школа В.Боровиковського, ХІХ ст.), портрет Катерини ІІ (художник О.Антропов,  XVIII ст.)

В залі №24-А влаштована Каплиця. Вражають вівтар XVIII ст., ікони XVIII ст.: Страсті Христові, Ангел визволяє Святого Петра з в’язниці, Свята Варвара, Свята Трійця.

Інтер’єри  другого поверху, відновлені  за  аналогами  збережених  робіт  Ч.Камерона,   захоплюють  витонченою  композицією,  гамою  кольорів – все  тут: і розпис  та  ліпнина  стелі  та  стін,  і  освітлювальні  прилади,  і паркет,  і штори,  виготовлялося  за  зразками ХІХст.   Історія  нам  зберегла інформацію про функціональне призначення  кімнат  цього поверху (зберігся  план  підписаний Ч.Камероном),  відповідно  до  цього і  здійснювалась  його  музеєфікація. На  другий  поверх  нас  проводжає  Мельпомена (скульптура  встановлена  на  сходовій  клітині),  а  в першій  залі  другого поверху  нас  зустрічають Евтерпа  та  Талія (скульптор Мирослав Гоза).  Наступна зала, згідно з експлікацією Камерона - житлова кімната для гостей. В експозиції представлено м’який куточок ХІХ ст. у стилі неорококо з фондів заповідника  та  картини  ХVІІ-ХІХ ст. з фондів Львівської галереї мистецтв.

В  залі,  де К.Розумовський  планував  влаштувати  свій  кабінет – оформлено  його куточок - стіл ХІХст. із фондової колекції заповідника «Гетьманська столиця», на ньому письмові приладдя італійської майстерні Бедіньє ХVІІІ ст., годинники та  комодик тієї епохи, порцеляна ХІХ ст. скринька фірми «Майсен» та статуетка «Галантний танець».

Поряд  з  кабінетом – бібліотека. Відомо,  що унікальним надбанням родини Розумовських була бібліотека,  яка на 1774 р.  нараховувала 2000 примірників. Центральним  експонатом  приміщення  палацової  бібліотеки є книжкова шафа 1732 року. Цей рідкісний експонат переданий на тимчасове експонування Львівським етнографічним музеєм.

Завершує  знайомство  з  палацом  зала «Антична»,  яка розкішно  декорована  сюжетами  давньогрецької  міфології. За призначенням ця  зала  слугувала великою їдальнею, а тому домінуючим експонатом тут є бенкетний стіл  та  двадцять  стільців  до  нього, виготовлені сучасними майстрами в стилі ХVІІІ-ХІХ ст. На столі – чудові бронзові  з  позолотою  канделябри ХІХ ст. на  одинадцять свічок. Мармуровий  камін,  який  влаштовано  в  цьому  залі,  прикрашає камінна  трійка ( Франція, третя чверті ХІХ ст.) – годинник « Амур  та  Психея»,   парні  канделябри  на  п’ять  свічок .

Спільними зусиллями вдалося  зробити музей,  який  вражає : «Неймовірна історія відродження Гетьманської столиці. Це справжня  гордість України. Ми просто вражені!», «Неперевершено! Пишаємося, що ми українці!», «Вражені  побаченою красою і щиро вдячні всім, хто доклав своєї праці, натхнення,  таланту  до створення  цього дива. Ми горді за Україну», «Висловлюємо велику вдячність за цю святу справу, яка дозволяє почувати себе гідним українцем і рівним серед рівних» - такі     записи  у  книзі  відгуків  палацу.

Контактна інформація:
Адреса: вул. Набережна,1
Тел.: (04635)48-6-51
е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Переглянути більше фото...

Читайте також:

Доторкнись до історії!

Завітайте на віртуальну екскурсію до палацу Кирила Розумовського!

Полотно І. Вишнякова в палаці К. Розумовського

Випускний бал

Цитадель Батуринської фортеці

Віртуальна екскурсія по цитаделі

10  квітня  2004  року,  в переддень  Великодня,  за   ініціативою  Віктора  Ющенка  та  „Відродження  Батурина”  в  пам’ять  про батуринців,  що  прийняли  мученицьку  смерть  без  винятку  віку  та  статі  в  1708  році  на  території  Цитаделі  Батуринської  фортеці  постав  Хрест  (автор  проекту  Анатолій  Гайдамака,  скульптор  Микола  Обезюк),  як  символ  розіп’ятого  і воскреслого  Батурина,  розіп’ятої  та  воскреслої  України. Це і стало початком відродження Гетьманської столиці.

Цитадель Батуринської фортеці, відтворена в 2008 році на історичному місті, на високому мисі лівобережної тераси р. Сейм,  на  виконання Указу Президента України В.А.Ющенка  № 1131 від 21.11.2007 р. «Про деякі питання розвитку Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» та селища Батурин».  Авторський  колектив  інституту  «УкрНДІпроектреставрація»  розробив  концепцію  архітектурного  відтворення,  впорядкування  та  музеєфікації  комплексу  пам’яток  Цитаделі  Батуринської  фортеці на  підставі  багаторічних  археологічних  досліджень,  глибинному  вивченні  історичних  джерел,  використанні  історико – архітектурних  аналогів  в  галузі  оборонної  культової,  цивільної  архітектури  України ХVII –ХVIII ст.

Відтворені  об’єкти  розміщені  на  своїх  історичних  місцях,  що  виявлені  і  досліджені  археологами. Дані  пам’ятки  не  претендують  на  автентичність,  вони  створюють  узагальнений  архітектурно – художній  образ  Цитаделі  Батуринської  фортеці  початку ХVIII ст. і  використовуються   як  музейно – туристичний  заклад    Національного  заповідника  “Гетьманська  столиця”.

У  2008  році  (з березня по листопад) на  території  Цитаделі  Батуринської  фортеці відтворено  11  об’єктів:

1. Головна  замкова  в’їзна  вежа - дерев’яна,  проїзна,  з  брамою, шестистінна,  чотириярусна,  з  горішнім  бойовим  ярусом.

Висота – 28 м.

2. Північна  замкова  башта - дерев’яна, “глуха”, шестистінна,  триярусна,  з  горишнім  бойовим  галерейчастим  ярусом,  покрівля  наметова. Висота – 15,5 м.

3. Південна  замкова  башта - дерев’яна,  чотиристінна, триярусна  з  горішнім  бойовим  ярусом. Висота – 17,8 м.

4. Оборонна  стіна - дерев’яна  триярусна,  з  брусів  у  вигляді  клітей – городень.  Поділяється  на  два  прясла,  у  центрі – Головна  в’їзна  вежа,  на  флангах – Північна  і  Південна  вежі, в  яких  містяться  господарські  і  інженерні  служби. Висота – 8,6 м., довжина – 155,6 м.

5. Гетьманський будинок - мурований, одноповерховий, з  ганком,  декоративними  фронтонами  та  мансардовим  приміщенням. Служив офіційною резиденцією гетьмана та урядовою канцелярією. За розплануванням повторює тип української хати “на дві половини” (з сіньми та кімнатами-світлицями обабіч). Архітектурний декор фасадів, декоративно-побутове опорядження кімнат вирішено в традиціях української народної архітектури доби бароко. Репрезентує  житло  козацької  старшини  та  приміщення  урядових  установ  Гетьманщини. У  відбудованому  Гетьманському  будинку  на  Цитаделі тривають  роботи  з  музеєфікації,  що  дасть  унікальну можливість  наглядно  продемонструвати  умови  життя  та  діяльності українських  гетьманів  в  кінці  ХVІІ – на  початку ХVІІІ ст. Висота -12,2 м., площа – 180,4 м.

6. Замкова  церква  Воскресіння  Господнього - дерев’яна, тридільна, однобанна,  з  мурованим  підземним  приміщенням – криптою. Церква діюча.  Архітектурний  декор,  інтер’єри  та  культове  опорядження  храму вирішуються в традиціях української народної архітектури доби бароко. Підземне приміщення використовується, як крипта, де поховані останки захисників та жителів Батурина, що загинули в 1708 році. Висота – 16,4 м., площа – 60, 2 м.

7. Скарбниця - мурована, двоярусна, зі склепінчатим льохом-підвалом. Призначалася для зберігання державного скарбу, коштовностей, клейнодів. За прототип взято пам’ятку архітектури, полкову скарбницю початку XVІІІ ст. в місті Прилуки на Чернігівщині, що уособлює традиційний тип скарбниць XVII – XVIII ст., вирізняється гармонійними пропорціями, компактністю, лаконічним архітектурним декором. Нині використовуєтся, як експозиційне приміщення – ідуть  роботи  зі  створення  музею  «Скарбниця». Висота – 6,65 м., площа – 27,5 м.

8. Криниця - дерев’яна  альтанка з  наметовим  перекриттям над  криницею  і корбою має підйомний механізм.  Відтворено за зразками фортечних і монастирських криниць України XVII – XVIII ст. Глибина  до  води – 29 м.

9. Рів – відділяє  територію  замку  від  міста.  Використовується  як  експозиційний  об’єкт.  Відтворено  за  даними  археологічних    досліджень  Батуринської  фортеці,  що  визначило  розміщення  й  габарити  рову. Глибина – 7,4 м.

10. Замковий  міст – перекинутий  через  рів  до  Головної  в’їзної  вежі, дерев’яний.  Відтворений  за  кресленнями  фортечних  мостів  Гетьманщини ХVII -ХVIII ст.

11. Палісадова  огорожа – розташована  по  схилу  гори.

Контактна інформація:
Адреса: вул. Партизанська, 2
Тел.:+3804635 48696
е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
Переглянути 3D-панораму цитаделі

Переглянути більше фото...

Читайте також:

Оксамитовий сезон у Батурині

Будинок-музей  Генерального  судді  В.Кочубея

Віртуальна екскурсія по будинку В.Кочубея

Перлини колекції

Будинок  Генерального  судді  В.Кочубея,  який  чудово   зберігся  до  нашого  часу  і   являє  велику  історичну  та  культурну  цінність,  розташований  серед  прекрасного  парку.   Він  є  свідком  становлення,  розвитку  та  знищення  Батурина  - резиденції  українських  керманичів  доби  Гетьманщини.

Зведення  Будинку генерального суду  приписують  першому  батуринському  гетьману Д.Многогрішному.  Це  приміщення  має  унікальну  захоплюючу  історію,  єдине  на  території  Батурина,  яке  дійшло  до  нас  із  часів  гетьманування  Дем’яна  Многогрішного,  Івана  Самойловича  та  Івана  Мазепи,  яке  вистояло  при  жорстокому  нищенні  Батурина  російськими  військами  під  керівництвом  Олександра  Меншикова  в  листопаді  1708 року.  Саме  про  нього писав  Тарас Шевченко  в  поемі  ”Великий  льох”:

На  тім  пожарищі

Одна  тільки  й  осталась

В  Батурині  хата.

Легенда  пов’язує   Будинок  в  кінці  ХVІІ ст.  з  роботою  найвищого судового органу  Лівобережної  України  - Генерального військового  суду. Становлення козацької судової системи відбувалося одночасно з формуванням козацтва як стану. Генеральний військовий суд був судом вищої інстанції в особливо важливих справах, справах генеральної старшини. Він розглядав апеляції на рішення судів нижчих інстанцій.  У  двокамерному  підвалі,  з  якого,  за  переказами  старожилів  підземний  хід  вів  аж  до  Батуринської  фортеці,  було  розміщено  кімнату  слідства  й  камеру  ув’язнення.

В  1700  році  генеральним  суддею  обрали  Василя  Кочубея,  саме  з цим   пов’язують  зміну  функціонального  призначення  Будинку  -  він  переходить  в  особисту  власність  Василя  Кочубея  і  сюди  переїздить  його  чисельна  родина.  Поряд  з  будинком  зводять  домову  дерев’яну  церкву   – Введення  Богородиці.  Відомо,  що  іконостас  в  церкві  був  дубовий,  різний,  з  позолотою. На  базі  природної  діброви  облаштовують   парк  площею  близько  130  десятин,  окрасою  якого був  мальовничий  став,   створений   В. Кочубеєм  у  руслі  колись  повноводної  Чорної  річки.

В  роки  гетьманування  К. Розумовський  викупляє  у  нащадків  Кочубея  парк  з  будівлями.  Як  свідчить  у  своїй  монографії  В. Васильчиков  „Сімейство  Розумовських”,  Кирило  Григорович  з  задоволенням  відпочиває  серед  краси  парку:  „... в самом  Батурине  в  саду,   называющий    Кочубеивщина,  существовал    ещё  дубовый    пень,  на  котором,   по  преданию,   любил   садится   Разумовский”.  В  1787  році    К. Розумовський    переносить  церкву  Введення  Богородиці  з  Кочубеївського  парку  в  сусіднє  село  Матіївку,  де  її  переосвятили  в  ім’я  Іоана  Богослова.

По  смерті  К. Розумовського Будинок  з  парком  повертається  у  власність   Кочубеїв.

Нащадки  Василя  Леонтійовича  постійно  не  проживали  в  Батурині,  але  систематично  навідували  свою  господу,  тримали  її  в  доброму  стані.  До  революції  вони  утримували  сторожа   Дяченка  Дмитра  Косьмича,  який  опікувався  будинком.   Відомо,  що  у  1917  році  Кочубеї  полишили  Україну  -  виїхали  за  кордон.  Будинок  на  деякий  час  залишився  без  господаря. Подальша  його  доля тісно  пов’язана  з  розвитком  музейної справи  в  Батурині.

В  1921 році  в  Батурині  було  організовано  товариство  бджолярів  ім. П.І. Прокоповича,  очолив  яке  великий  ентузіаст  та  патріот  Василь  Іванович  Дубрава.  Члени Товариства  поставили  собі  за  мету популяризувати  справу  та  увічнити  пам’ять  видатного  бджоляра,  створити  музей  його  імені.  Після  наполегливої  роботи Товариство  отримало  від  держави  в оренду  будинок  В. Кочубея,  частину  прилеглої  до  будинку   землі  та  зайнялись  ремонтом  приміщення.  І  в  1925 р.  будинок  Кочубея  відкрив  свої двері  для  відвідувачів  як  музей  ім. П.І. Прокоповича,  який  розкривав  сторінки  життя  та  діяльності  Петра  Івановича.  Але  в  1932 році  музей  закрили,  експонати  передали  в  Конотопський  краєзнавчий  музей,   де  вони  знаходяться  і  на  сьогоднішній  день.  А  в  будинку  розмістився  райвійськомат.

В  роки  Другої  Світової  війни  будинок  був  сильно  пошкоджений -  вціліли  лише  стіни  та  підвальні  кімнати.  Приміщення  перебувало  в  запустінні  -  довгі  роки  лише  вітер  гуляв  його  кімнатами.  Великими  зусиллями  місцевих  активістів  „крига  скресла”  і  в  1973 р.  розпочалась  реставрація  унікальної  пам’ятки  історії  та  архітектури.  Роботи  завершилися  в  1975 р.  і  в  приміщенні  відкрився  краєзнавчий  музей,  перша  експозиція  якого  була  присвячена  П.І.Прокоповичу   з  нагоди  200-ліття  від  дня  його  народження.  Постановою  Ради  Міністрів  УРСР  №  442  від  6  вересня  1979  року  Будинок  Генерального  судді  В.Кочубея  було  взято  на  державний  облік, як пам’ятку  архітектури національного значення  під охоронним №1770.   На  виконання  Постанови Кабінету  Міністрів  України  №445  від  14  червня  1993  року  на  базі  краєзнавчого  музею  в  1994  році  було  створено  Батуринський  державний  історико – культурний  заповідник  ”Гетьманська  столиця”.

Масштабна реставрація  об’єкту проведена в 2003 - 2005р.  В  2006  р.  великими  зусиллями  колективу  „Гетьманської  столиці” створена  постійна  експозиції,  що  розмістилась  в  чотирьох  залах    та  двох  підвальних  кімнатах.  Музей  знайомить  з   історією  єдиного  будинку  на  території  Батурина,  що  став  свідком    всіх  етапів  розвитку  гетьманської  столиці  -  її  злетів  та  падінь. Експозицію  відкриває  зала, що  характеризує  епоху  Гетьманщини. Тема  історії  будівництва  і  перебудов  розкрита  оригінальними    предметами  з  будинку:  прикраси  від  люстри,  замки  та  ключі  з  будинку,  чудові  зразки  кахлів,  яким  була  обкладена  піч  в будинку. Особливо  глибоко  розкривається  історія  родини  Кочубеїв  завдяки  родовому  дереву  Кочубеїв,  що  склали  науковці  заповідника,  родинним  портретам.  Окрема  вітрина присвячена  С.Величку.  Кохання  Мотрі  та  Мазепи,  донос  Кочубея.,  доля  його  родини  -  цій  темі  присвячений  окремий  розділ,  цетральне  місце  в  якому займають  листи  гетьмана  І.Мазепи  до  Мотрони.  Окрасою   залу  є  ікона  „Богоматір”  подарована  в  1704 р. гетьманом  Іваном  Мазепою  церкві  м. Жовква.  Ікону  передав  Батурину  колеціонер  зі  Львова  Тарас  Лозинський.  Великим  акцентом  в  експозиції  є  погляд  нащадків  на  ті  хвилюючі  події  - гравюри  Василя  Лопати,  Сергія  Якутовича, Федора  Константинова,  скульптури  Андрія  Гончара  та  Віктора  Авули,  поетичні,  прозові  та  документальні  твори  українських  та  іноземних   класиків  всебічно трактують  ці події.  Представлена  в  музеї  колекція  старанно,  по- крихтах,  великими  зусиллями  зібрана  колективом  „Гетьманської  столиці”.

В  підвальних  приміщеннях  розгорнулась  експозиція,  що  розкриває    таку  складову  роботи Генерального  суду  як слідство  та  ув’язнення - відтворено   інтер'єр  камери  слідства  та  камери  ув’язнення,  де   розміщені  фігури  в’язня  та  військового  писаря,  виконанні  з  воску.

В  2007  році  біля  Будинку  створено виставку  просто  неба  -  пасіку  ім П.Прокоповича,    де  прослідковується  розвиток  бджільництва  від примітивного  вулика-дуплянки  до  втулкового,  зконструйованого вдосконаленого  П.Прокоповичем.

Запрошуємо  Вас  відвідати  музей  в  Будинку  Генерального  судді  В.Кочубея,   пройти  кімнатами,  що  пам’ятають  поступ   гетьманів  Івана  Мазепи  та  Кирила  Розумовського,  Самійла  Величка  та  Василя  Кочубей,  де  кохала  та  страждала  Мотря,  послухати  пізнавальні  та  цікаві  розповіді  екскурсоводів  і  Ви  на  все  життя   захопитесь  історією  Гетьманської  столиці.

Контактна інформація:
Адреса: вул. Гетьманська, 74
Тел.: +3804635 48243
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Переглянути більше фото...

Читайте також:

Завітайте до святині!

Чарівне весілля в затишку парку "Кочубеївський"

"Квітка кохання" уже чекає на Вас!

* Шановні відвідувачі сайту! Наш сайт перекладається автоматичним перекладачем. Вибачте за неточності в перекладі іноземними мовами.